Методика розвитку творчих здібностей Л.Шульги

Образотворча діяльність та художня праця
                         як засіб розвитку творчих здібностей п’ятирічок               

Основні проблеми та поняття:

- мистецька діяльність дошкільника;
- основна мета художньо-естетичного розвитку дітей дошкільного віку;
- дитина як суб’єкт творчості;
- художні відчуття, сприймання, творчість;
 
- базис особистісної культури;
- розвиток художнього сприймання;
- послідовність навчально-виховної роботи в різних видах образотворчої діяльності.

                                                      План ознайомлення:
1.     Естетичне виховання дітей-п’ятирічок через образотворче мистецтво.
2.     Художньо-практична діяльність дітей - п’ятирічок.
3.     Розвиток чуттєвої та емоційної сфери дошкільників засобами образотворчої діяльності.
4.     Організація зображувальної діяльності дітей старшого дошкільного віку.
5.     Вплив педагога на творчу активність дітей п’ятирічного віку.
6.     Досвід Людмили Шульги.

Мозаїка відеозанять за методикою розвитку творчих здібностей Л Шульги (перегляд)


1.Естетичне виховання через образотворче мистецтво.

Естетичне виховання - це виховання творчо активної особистості дитини, здатної бачити, відчувати, милуватися, споглядати і творити прекрасне в житті, мистецтві через різні види художньо-практичної діяльності.

Головною метою зображувальної діяльності є активізація творчості дітей, розвиток природних нахилів і творчих здібностей.

Досягнення цієї мети передбачається у такому напрямі - до активізації творчості через розвиток емоцій, почуттів, формування в дитини естетичного ставлення до довкілля.

Основою художнього розвитку дітей є їхня власна образотворча діяльність на ряду з ознайомленням з творами мистецтва, музикою, живописом, а також зі світом природи і навколишнім середовищем.

Пропонується певна система роботи, що здійснюється поетапно. Спочатку діти ознайомлю­ються з об'єктами дійсності, далі сприймають образ у творах живопису, художній літературі, обігрують його в іграх. Діти вчаться передавати свої знання через художні засоби самовираження. Вони навчаються працювати за кількома напрямами, зокрема на заняттях:
  • із малювання: зображувати те, що знають і відчувають, спонтанно використовувати кольори;
  • з аплікації: втілювати задуманий образ у різних матеріалах: на папері, фользі, перетворювати аплікації на композиції;
  • з ліплення: використовувати засоби пластичної виразності матеріалу, створювати предмети різної форми;
  • під час самостійної художньої діяльності (для цього має бути створена зона мистецької діяльності, де зібрано необхідне обладнання і атрибути, якими діти можуть вільно користуватися).

  Дуже важливо не втручатися в процес дитячої діяльності, спостерігати за його перебігом і підтримувати малюків у разі труднощів, схвалювати позитивні спроби створити власний неповторний образ. Після завершення самостійної художньої діяльності бажано долучитися до розглядання дитячих робіт, разом оцінити створене, зазначити його своєрідність. Неповторність, оригінальність і самобутність цих образів визначає їх мистецьку цінність.

Виховання творчої особистості - одне з найважливіших соціальних завдань. Широкі можливості для проникнення дітей у творчий процес дає образотворче мистецтво. Привчаючи дитину до художньої діяльності, вихователь не лише сприяє її психічному розвитку, а й спонукає до відтворення прекрасного.

 Вплив педагога на творчу активність дітей здійснюється у двох напрямах:

1) створення умов, що сприяють творчості;

2) ознайомлення дітей із логічною поетапністю творчого пошуку.

Важливою умовою є сформованість у дітей тих психічних процесів, що забезпечують успішне здійснення творчого процесу, тобто визначають готовність до творчості. Це передусім сукупність загальних і спеціальних здібностей та знань, певних умінь і навичок, без яких неможливо реалізувати задум: відтворювальна і творча уява, від якої залежить не лише кінцевий результат творчого пошуку, а й основні підходи до його здійснення. У дітей присутнє натхненне творче бачення світу. Вони щохвилини по-новому відкривають цей світ, ніби навмання шукаючи стежки до загальновідомих речей. Творча іскра прихована в кожній дитині, і від дорослого, який перебуває поруч із нею, залежить, чи буде ця іскорка поступово згасати, чи, навпаки, спалахне і народиться новий талант.

Навчання маленьких дітей має відбуватися із урахуванням їх способу буття. Розвивальними повинні стати не окремі елементи навчального процесу, тобто розвиток пам'яті чи тренування уваги, а сам підхід, основа навчання в дошкільному віці. Ми маємо привчати дитину до самостійного мислення, що приведе до розкриття творчого потенціалу.

Необхідною умовою розвитку творчості є доброзичлива атмосфера на заняттях. Академічний стиль має поступатися їй місцем, адже лише роз­кута дитина здатна глибоко відчути і передати свої відчуття.

Діти закінчують свої роботи неодночасно. Хто закінчив - вільний. Він досяг мети і тепер може спостерігати за діями товаришів, оцінювати їхні ре­зультати. Діти не залишають студії, не розглянувши всіх малюнків. Але той, хто глибоко занурився у роботу, має її завершити, бо від того, чи закінчив юний художник своє творіння, залежить його подальше ставлення до роботи. Незакінчений малюнок — небезпечний. Він може спричинити байдуже ставлення до малювання.

Активна уява і творче мислення забезпечують дитині новий погляд на світ. Малята дуже люблять малювати чим завгодно і де завгодно. Насамперед потрібно ознайомлювати їх з різними матеріалами, з яких можна що-небудь створити.


  2.Художньо-практична діяльність дітей - п’ятирічок.

Дошкільникам доступні майже всі види художньої діяльності - переказ та аналіз літературних творів, оволодіння технічними прийомами та методами, художня майстерність. Ці види художньої діяльності мають велику своєрідність, яка виражається у правдивості зображуваного. Вже на цьому етапі відбувається розвиток художньо-творчих здібностей дітей, які ви­являються в умінні музично-зумовлено, граційно, розкуто рухатися, у володінні навичками зображення по­зитивних і негативних образів, в умінні розрізняти за­соби художньої виразності різних видів образотворчої діяльності: малювання, ліплення, аплікація, робота з природним матеріалом.

Творчість дітей насамперед виявляється у власному ставленні до реального світу і творів мистецтва. Спочатку народжується бажання створити образ, а потім способи перетворення його в життя; діти комбінують свої враження, отримані від ознайомлення з творами художнього мистецтва. І в цьому разі дитина не лише копіює побачене, а й передає своє ставлення до нього. Отже, у дошкільному віці спостерігаються паростки творчості, які виявля­ються у розвитку здібностей до створення задуму і його реалізації, в умінні комбінувати свої знання, у переданні емоційного стану і почуттів через рухи, міміку, жести та художній образ. Але для розвитку художніх творчих здібностей у дітей необхідне відповідне навчання, під час якого діти оволодівають способами образного вираження і відображення свого задуму у слові, малюнку, танці, драматизації.

Навчання спонукає дитину до осмисленого художнього прояву, викликає позитивні емоції, розвиває творчі здібності. Доцільність навчання навичок художньої діяльності не лише в тому, щоб надати дітям знання і навички у малюванні, читанні віршів, а й у тому, щоб викликати в них зацікавленість і бажання до самостійної творчої діяльності, уміння передавати свої думки, почуття, стан, настрій, образи фантазії через художнє слово, образотворчу діяльність, музичну творчість, виразні рухи у міру своїх індивідуально-вікових можливостей і вдосконалення їх під керівництвом дорослого.

Особливості техніки образотворення дошкільнят:

  • малюють те, що знають і відчувають, а не те, що бачать;
  • використовують традиційні символи передання внутрішнього стану;
  • спонтанно використовують кольори, не розуміючи символіки, колір для них є способом передання внутрішнього стану;
  • докладають великих зусиль для контролю зором рухів руки, намагаються утримувати в полі зору весь об'єкт зображення з його складною конфігурацією, не володіючи способом входження в графічний образ;
  • люблять працювати з різним матеріалом, охоче конструюють із деталей конструкторів, навіть не знаючи їх назв і призначення.

Цілі образотворчої діяльності.

1.     Організаційний аспект - кожна дитина є активним учасником творчої групи, що найповніше задовольняє її потребу у спілкуванні.
2.     Комунікативний аспект - кожна дитина володіє художнім стилем мовлення, конструює самобутні вербально-художні тексти, назви до малюнків та виробів.
3.     Особистісний аспект - кожній дитині забезпечується можливість вибору особистісно-цінних матеріалів і кольорів.
4.     Процесуальний аспект - дорослий має гарантувати формування безпечних прийомів роботи з інструментами, почуття відповідальності за підтримання порядку на робочому місці.

Умови розвитку художньо-творчих здібностей дітей

1. Співпраця з родинами вихованців,проведення для них днів відкритих дверей,організація за їхньою участю виставок дитячих художніх робіт.
2.Систематичне консультування батьків щодо того, як стимулювати інтелектуальний та художній розвиток малят.
Створення художніх студій та гуртків за уподобанням.
3.  Обладнання центрів образотворчої діяльності.
4.  Влаштування куточків і зон мистецької діяльності для самостійної роботи дітей, розміщення в них необхідних матеріалів, інструментів.

Проведення комплексних занять, занять у вигляді загадок, вправ, подорожей, із різними варіантами завдань, робота з підгрупами, об'єднання за інтересами та нахилами. 


            3.Розвиток чуттєвої та емоційної сфери дошкільників
                           засобами образотворчої діяльності.

Враження, отримані в дошкільному 
дитинстві, відкладаються (у пам'яті на все життя і зумовлюють подальший розвиток людини. Адже основимайбутньої творчої особистості зароджуються саме під час емоційного сприйняття дитиною навколишньої дійсності. Зі своїми переживаннями дитина завжди звертається до дорослих. Будь-що, побачене вперше, відчуте як диво, породжує тисячі запитань, на які дитина негайно потребує відповіді. І разом з відповіддю ми передаємо дитині свою естетичну оцінкуяка є для неї еталоном сприйняття навколишнього світу. Отже, дитина сприймає світ через призму нашого світосприйняття. Саме своєю здатністю помічати красу, відчувати й емоційно переживати її ми і в дитині пробуджуємо здатність сприймати прекрасне.


                   4.Організація зображувальної діяльності
                          дітей старшого дошкільного віку.

Зображувальна діяльність має величезний потенціал для естетичного та творчого розвитку дітей. І наше завдання - максимально реалізувати цей потенціал. Заняття з малювання ми проводимо так, щоб кожне з них стало для дітей зустріччю прекрасним - з природою, людиною, світом мистецтва. Для цього у структуру заняття обов'язково включаємо хвилинки милування, під час яких залучаємо до сприймання об'єкту милування всі органи чуття дітей. Так діти мають змогу найбільш повно відчути красу й отримати естетичне задоволення. Чим більше органів чуття беруть участь у сприйманні навколишнього світу, тим повнішими будуть уявлення, глибшим пізнання.

 Сприймаючи красу, не можна поспішати. Будь-яке захоплення починається з мовчазного споглядання, адже мовчанням іноді можна сказати більше, ніж словами. Тому під час споглядання репродукції пейзажу ми пропонуємо дітям «увійти» у зображення: уявити себе у цьому місці, озирнутися навколо, вдихнути і відчути пахощі, якими насичене, скажімо, весняне повітря; увібрати очима ніжність весняних кольорів; простягнути долоні до світла і відчути тепло сонячних променів...

Радимо дітям прислухатися до себе«Відчуваєш? Ти став трохи іншим, тебе переповнюють нові почуття. Спробуй передати їх словами». З дитячих вуст злітають слова захоплення. Але часто дітям, особливо молодшого дошкільного віку, складно висловити свої почуття. Тому ми допомагаємо малюкам підібрати слова, які передають захоплення, позитивні емоції, естетичні почуття, що переживає дитина під час споглядання прекрасного: «Гарно! Чудово! Надзвичайно! Дивовижно!..».

Під час розглядання натури ми навчаємо дітей сприймати звичайні речі очима художника. Завітав до студії гарбуз — і зустріч перетворюється у справжню казку, герой якої красується перед дітьми щедрими формами, яскравими оранжевими шатами й оптимістичним хвостиком. Милування цим красенем організовуємо так, щоб відкрити дітям таємниці його характеру, настрою, цікавих мандрівок. Ще мить - і студія сповнюється соковитим голосом і веселим реготом гарбуза: це педагог веде емоційно забарвлений діалог з дітьми від імені веселого гостя. Під час такого «спілкування» з нату­рою вчимо дітей висловлювати свої враження від споглядання, наголошуючи на ознаках, які найбільше сподобалися.

 Ознайомлення з художнім приладдям та матеріалами.

Від того як ставиться дитина до маленької речі, залежить її ставлення до великого світу. Ми намагаємося навчити дітей змалечку бачити за кожною річчю її історію, характер, якусь таємницю. Тож і навчання малювання починаємо з ознайомлення дітей із художнім приладдям та матеріалами. На заняттях «Подорож до майстерні художника», «Пензлик та його друзі», «Таємниця акварелі» діти дошкільного віку дізнаються чимало цікавого про олівці, гуаш, акварель, пензлик, звичайну та воскову крейду тощо. Для такого ознайомлення відводимо значну частину заняття, достатню для того, щоб діти відчули характер художнього матеріалу, пізнали його особливості, розглянули, торкнулися, пофантазували і випробували у малюванні. Аби заспівати пісню, необхідно підготувати голос у розспіві. А до малювання необхідно підготувати руку, щоб її рухи були впевнені, вільні і точні. Тому на заняттях ми використовуємо такі сенсомоторні вправи, як «Пензлик танцює», «Пензлик стрибає», «Олівець на прогулянці» тощо.

Під час занять із дітьми дошкільного віку ми поглиблюємо їхні знання про властивості вже знайомих матеріалів, а також ознайомлюємо із новими - пастеллю та вугликом («Світ пастелі», «Народження вуглика»). Продовжуємо формувати у дітей навички роботи з художнім приладдям.

Діти старшого дошкільного віку вже впевнено працюють із художнім приладдям та різними матеріалами: радісно вітаються з пензликом, із насолодою дарують прозору воду акварелі, ніжно тримають пальцями пастель. Тому під час першої зустрічі з тушшю вони можуть порівняти її властивості з іншими художніми матеріалами. На занятті «Зустріч з тушшю» діти із захопленням спостерігають за народженням дивовижної плями і перетворюють її на уявлений образ - тваринку, квіточку тощо.

 Ознайомлення дітей з кольором.

Заняття з малювання відкривають для дитини цілий світ розма­їття барв, захоплюють таємницею народження кольору, викликають естетичну насолоду («День народження синьої фарби», «Таємниця зеленої фарби»).

Розповідаючи дітям, як утворюються складні кольори (оранжевий, зелений, фіолетовий), ми прагнемо створити атмосферу фантастичної казки, в якій беруть участь і самі діти. Вони спостерігають за «зустріччю» двох основних фарб, пригадують їхні характери, особливості, допомагають у створенні нового кольору.

Побачила сяюча щаслива жовта фарба вологі сумні очі синьої фарби і здивувалася: «Чому ти сумуєш?». Торкнулася її своїми сонячними долонями - і синя фарба усміхнулася зеленим кольором. Так народилася зелень.

Дітей старшого дошкільного віку ознайомлюємо з кольорами та деякими їх відтінками, утвореними від поєднання білого з червоним, синім, чорним, фіолетовим, зеленим («Ознайомлення із салатним кольором», «Дружба кольорів у бузку», «Народження рожевої фарби»).

Дітей старшого дошкільного віку продовжуємо вчити відчувати красу кольору і насолоджуватися нею. Розповідаємо дітям про народження різних відтінків, про здатність кольорів до тонких чутливих змін. Поєднуючи білий та блакитний кольори, діти створюють опаловий відтінок, білий та сірий - попелястий, синій та сірий - свинцевий, жовтий та коричневий - бронзовий, жовтий і червоний - охристий («Натюрморт із грушами», «Барви дощу», «Барви запаху», «Чому сміються тюльпани?»).



 Ознайомлення з жанрами образотворчого мистецтва.

На заняттях з малювання ми знайомимо дітей із чудовим світом мистецтва. Коли діти вперше зустрічаються із живописом, вони сприймають його як казкове продовження буття. Використовуючи цю особливість дошкільників, ми формуємо у них здатність сприймати мистецтво як прояв дива, створеного людиною.

Дітей дошкільного віку знайомимо з такими жанрами живопису, як пейзаж та натюрморт («Про що розповів пейзаж», «Ознайомлення з натюрмортом», «Зустріч хвойної гілки з апельсином»),ознайомлюємо з анімалістичним жанром, походженням його назви, змістом і особливостями. Щоб діти зрозуміли і запам'ятали назву жанру, проводимо різні ігрові вправи з новим словом.

Під час першої зустрічі з портретом учимо дітей насолоджуватися красою людини, намагаємося розкрити таємницю, яку приховує кожне обличчя, і запитаннями викликати у дітей бажання розуміти героя портрету: «Про що говорять очі? Чому пролягли ці глибокі зморшки на чолі? Який настрій у зображеної людини?» («Зустріч із портретом», «Автопортрет»).

Ознайомлюючи дітей із декоративно-вжитковим мистецтвом, розкриваємо перед ними красу розписів петриківських, опішнянських, гжельських майстрів, учимо впізнавати та відтворювати особливості їхніх барв, квітів, орнаменту. Мистецтво живопису і декоративного розпису своєю барвистою мовою розповідає дітям про красу навколишнього світу. Емоційно сприймаючи її, діти вчаться відчувати і розуміти мистецтво, у них зароджується здатність самим творити красу.


 Використання гри та психогімнастики на заняттях із малювання.

Враховуючи те, що провідною діяльністю дошкільника є гра, ми широко використовуємо її на заняттях із малювання. У грі дитина здатна перетворитися на будь-який казковий персонаж і відтворити його характерні особливості. Саме граючись, дитина з легкістю вживається в образ і насправді переживає всі його почуття. Допомагають зрозуміти характер образу і психологічні етюди, зокрема такі, як «Я - сонце», «Я - хмаринка», «Я - дерево», «Я - пролісок», «Я - вітер», «Я - дивуюся», «Я - зірка», «Я - звук». Пережиті емоції та почуття діти передають у малюнках за допомогою ліній, мазків, кольору.

 Вплив музики на емоційну сферу дошкільників.
Музика - бажана гостя на заняттях з малювання. Вона допомагає нам створити свято краси, надати сприйманню емоційності, доповнює барвисту мову живопису мелодією любові, зароджує у дітей натхнення та бажання творити. Добираючи музичні твори, ми завжди пам'ятаємо: мистецтво, яке не захоплює, не може виховати яскраву особистість. Тому ми широко використовуємо твори класиків світової музичної культури Вольфганга Амадея Моцарта, Антоніо Вівальді, Людвіга ван Бетховена, Петра Чайковського, Йоганна Баха, музика яких вражає малюків так само, як і дорослих.

 Роль слова у емоційному сприйнятті.

Ознайомлюючись зі світом художника на заняттях з малювання, діти стикаються з новими словами. Ураховуючи особливості дошкільників, ми намагаємося так пояснити значення цих слів, щоб діти мали можливість сприйняти їх емоційно, зацікавлено, граючись (шепотіння слова; слово «стрибає», «співає»; «здивоване слово», «радісне слово»).

Глибоке чуттєве сприйняття слова допомагає формувати у дітей художньо-образне асоціативне мислення і вміння бачити життя очима художника. Далеко не кожна дитина може стати у майбутньому професійним художником, але кожна може навчитися помічати навколо себе красу, емоційно реагувати на неї, продовжувати її у своїй душі, думках, діях, творіннях.

Як стверджував відомий художник і педагог Борис Йєменський, під естетичною освітою треба розуміти не викладання якогось спрощеного дитячого мистецтва, а систематичний розвиток органів чуття і творчих здібностей, що розширює можливість насолоджуватися красою і створювати її.

Якщо ми навчимо дітей помічати красу навколо себе, бачити незвичайне у звичайнісінькому, дивуватися, захоплюватися красою, то подаруємо майбутньому людей, спроможних оберігати світ як диво і створювати красу своїм життям. Прекрасна людина, яка створює красу! А дитина, яка живе у світі лише п'ять років і вже відчула його красу, увібрала її у свою душу і відтворила свої почуття у малюнку, - це справжній талант! її малюнок - шедевр. Виховання творчої особистості - одне з найважливіших соціальних завдань, які покликані розв'язувати всі ланки освіти.

5.Вплив педагога на творчу активність дітей п’ятирічного віку.

Широкі можливості для проникнення дошкільнят у творчий процес дає зображувальна діяльність. Залучаючи до неї дитину, вихователь не лише сприяє її психічному розвитку і становленню особистості, а й спонукає до відтворення прекрасного.

Вплив педагога на творчу активність вихованців здійснюється в двох напрямах. Це, по-перше, створення комплексу умов, що сприяють творчості, по-друге - ознайомлення дітей з логічною поетапністю творчого пошуку.

Комплекс умов - поняття містке. Воно передбачає встановлення в групі атмосфери зацікавленого і доброзичливого ставлення з боку дорослих і однолітків до творчих спроб кожної дитини, організацію виставок робіт для стимуляції творчості, забезпечення матеріальних умов (приміщення, обладнане за гігієнічними і естетичними вимогами, різноманітні якісні матеріали для малювання, аплікації, ліплення, конструювання тощо).

Важливою умовою є сформованість у дітей у межах можливого для цього віку тих психічних процесів і утворень, які забезпечують успішне здійснення творчого процесу, тобто визначають готовність до творчості. Це передусім сукупність загальних і спеціальних здібностей та знань, певних умінь і навичок, без яких неможливо реалізувати задум; уява (відтворювальна і творча), від якої залежить не лише кінцевий результат творчого пошуку, а й основні підходи до його здійснення; морально-етична позиція, яка породжує зміст художнього образу і відображає ставлення автора до нього.

У роботі зі старшими дошкільниками творчі завдання розв'язуються в двох напрямах: вихователь пропонує дітям загальну тему або кожна дитина сама обирає її. Відповідно визначаються зміст і методика керівництва діяльністю дітей.

Окреслюючи тематику творчих завдань, вихователь обов'язково зважає на вік дітей, загальний рівень їхньої підготовки, оточення, у якому вони живуть, особливості природи рідного краю (степ, ліс, море, гори тощо), професії батьків та ін. Під час розробки теми педагог звертає увагу на правильний добір опорних об'єктів. Вони допомагають зосередити увагу дітей на головному, найціннішому щодо пізнавального, - морального й естетичного впливу. Крім того, ці об'єкти стають своєрідною підказкою в доборі смислового центру майбутніх композицій. Джерелами інформації про них можуть бути навколишня дійсність, твори образотворчого мистецтва, художня література, діафільми тощо. Форми організації ознайомлення дітей з необхідними об'єктами теж різноманітні. Це - екскурсія, прогулянка, зустріч з учасниками події, гра, трудова діяльність, заняття тощо. А методи ознайомлення - спостереження, обстеження, розповідь тощо.

Вихователь також чітко визначає навчальні цілі, які досягатимуться під час підготовки дітей до виконання творчого завдання: ознайомлення з засобами обстеження об'єктів, елементами зображувальної грамоти (малюнок, лінія, колір, композиція), технічними прийомами роботи з різними матеріалами.

Первинні художні уявлення накопичуються в дітей підчас попередньої роботи. Спеціально організовують обстеження тих об'єктів, які діти раніше не розглядали або недостатньо запам'ятали їх. Ознаки решти об'єктів закріплюють у повсякденному житті під час прогулянок та екскурсій.

У процесі зображення (з натури, з пам'яті і за уявленням) обраних об'єктів діти оволодівають відповідними елементами зображувальної грамоти і технічними прийомами роботи з різними матеріалами. Ознайомити малят із правилами і прийомами композиції (способами виділення головного об'єкта, прийомами підсилення вираження руху або зображення багатоплановості з використанням елементів лінійної перспективи тощо) допоможуть завдання із сюжетного малювання.

Звісно, творчий процес може набути розгорнутого характеру лише за наявності в дітей певного життєвого і зображувального досвіду. А він, як відомо, накопичується поступово.

Усебічний та гармонійний розвиток дітей на заняттях відбувається в тому разі, якщо педагогічний процес побудований згідно з розвивальним і виховним навчанням, на принципах індивідуалізації, поступовості, повторюваності, а також єдності стихійного і організаційного, раціонального та емоційного.

На основі цих принципів до педагогічного процесу висувається низка вимог:

Зацікавленість та ігрова форма навчання. Для того, щоб реалізувати поставлені завдання складається сценарій, перебіг, правила гри або ігрові дії. Придуманий ігровий задум пов'язують єдністю різноманітні структурні компоненти заняття. Найчастіше їх об'єднують завдання різного характеру, а інколи і різні види діяльності, які також допомагають вмотивовувати потребу якісного виконання. Звідси і різноманітність ігрових форм: дидактична гра, рухлива, гра-драматизація тощо.

Єдність стихійного і планового, раціонального та емоційного забезпечує високу гнучкість і рухливість педагогічного процесу. Вихователь може імпровізувати відповідно до ситуації, особливостей поведінки і висловлювань дітей. Він може змінити матеріал, зміст заняття, модифікувати завдання для кращого досягнення мети через малу продуктивність недостатнього за ступенем навантаження або, навпаки, зайвого перевантаження.

Естетизація педагогічного процесу здійснюється завдяки привабливості матеріалу, підготовленого для дітей. Привабливість виражається у кольорово-гармонічному виконанні, виразності форм, конфігурації і багатоваріантності. Відчуття краси поліпшується, якщо педагог використовує яскраві ілюстрації, іграшки, музичні фрагменти, які заохочують дітей до виконання завдань.

Детермінованість проявляється у тому, що зміст, форми, методичні прийоми роботи, всі технології орієнтовані і враховують особливості дітей певної групи, віковий рівень і ступінь розвиненості кожної дитини. Згідно з цими вимогами розробляється і добирається певний матеріал.

Естетичне виховання - це виховання творчо активної особистості дитини, здатної бачити, відчувати, милуватися, споглядати і творити прекрасне в житті, мистецтві через різні види художньо-практичної діяльності.

Головною метою зображувальної діяльності є активізація творчості дітей, розвиток природних нахилів і творчих здібностей.

Досягнення цієї мети передбачається у такому напрямі - до активізації творчості через розвиток емоцій, почуттів, формування в дитини естетичного ставлення до довкілля.

Основою художнього розвитку дітей є їхня власна образотворча діяльність на ряду з ознайомленням з творами мистецтва, музикою, живописом, а також зі світом природи і навколишнім середовищем.

Пропонується певна система роботи, що здійснюється поетапно. Спочатку діти ознайомлюються з об'єктами дійсності, далі сприймають образ у творах живопису, художній літературі, обігрують його в іграх. Діти вчаться передавати свої знання через художні засоби самовираження. Вони навчаються працювати за кількома напрямами, зокрема на заняттях:


  • із малювання: зображувати те, що знають і відчувають, спонтанно використовувати кольори;

  • з аплікації: втілювати задуманий образ у різних матеріалах: на папері, фользі, перетворювати аплікації на композиції;

  • з ліплення: використовувати засоби пластичної виразності матеріалу, створювати предмети різної форми;

  • під час самостійної художньої діяльності (для цього має бути створена зона мистецької діяльності, де зібрано необхідне обладнання і атрибути, якими діти можуть вільно користуватися).


Дуже важливо не втручатися в процес дитячої діяльності, спостерігати за його перебігом і підтримувати малюків у разі труднощів, схвалювати позитивні спроби створити власний неповторний образ. Після завершення самостійної художньої діяльності бажано долучитися до розглядання дитячих робіт, разом оцінити створене, зазначити його своєрідність. Неповторність, оригінальність і самобутність цих образів визначає їх мистецьку цінність.

Слід створювати умови для дитячої творчості. Творча діяльність сприяє розвитку індивідуальних особливостей, поведінки і психіки дітей. Вони стають сміливішими, вільно себе почувають, не бояться помилитися.

Ігри, які ми пропонуємо, розраховані на розвиток творчих здібностей дітей. Всі діти мають різний рівень розвитку, різні творчі можливості, тому, граючись з дитиною, треба уважно до неї придивитися, оцінити ті якості, які вже сформувалися. Якщо дитина швидко і легко розв'язує завдання, можна запропонувати їй більш складні, і навпаки, у випадку труднощів, варто довше затриматися на легших. Але ні в якому разі не можна форсувати виконання творчих завдань, звинувачувати малюка в тому, що він ще не вміє того, що вміють його однолітки.

Для виховання та розвитку дитини в образотворчій діяльності важливо:

· Відвідувати з нею художні музеї, дитячі театри, виставки та інші мистецькі заходи.

· Обладнати куточок для образотворчої діяльності дитини вдома.

· Надати дитині право вибору у використанні різних художніх матеріалів.

· Визнати її неповторну індивідуальність.

· Керуватися першою формулою особистісного виховання: ТИ ВСЕ МОЖЕШ!

· Систематично формувати особистісну позицію дитини у сприйнятті нею творів образотворчого мистецтва.

· Сприймати її творчість такою, яка вона є.

· Підтримувати в неї бажання творити, організовувати вернісажі в родинному колі.

· Давати їй особистий наочний приклад у ставленні до мистецтва, до самостійної образотворчості.

· Без дозволу дитини не втручатись у процес створення нею образу.

· Не насміхатись, але й не захвалювати.

· Оцінюючи дитячі роботи, не порівнювати.

                                6. Досвід Людмили Шульги.

Пізнання себе і навколишнього світу відбувається через почуття. Тому так важливо навчити малюка бачити, чути, відчувати, розуміти цей світ, сприймати його як диво.

На думку педагога Л.М. Шульги, малювання - благодатна діяльність для виховання почуттів. Передусім тому, що майже всі діти люблять малювати. А ще тому, що це продуктивна діяльність, яка дає дитині змогу відтворити на аркуші паперу світ своїх почуттів і думок. Ось чому головним завданням організації зображувальної діяльності Л.М. Шульга вважає виховання естетичних почуттів, розвиток творчих здібностей, а допоміжним - навчання технічних прийомів.

Л.М.Шульга пропонує близькі за метою і змістом заняття об'єднувати в один цикл. Як правило він складається з 3-4 занять. Його завдання - занурення в певну тему. Перше заняття - ознайомлення. Воно несе велике емоційне і інформаційне навантаження. Тема має здивувати, зацікавити й захопити малят. На другому і третьому заняттях діти здобувають певний досвід з теми й оволодівають прийомами і технікою малювання. Це вже навчальні заняття. Навчання носить м'який, ознайомлюючий характер. Діти дізнаються про різні техніки і прийоми малювання й самостійно обирають прийоми для здійснення свого задуму. Останнє заняття циклу творче. Воно дає змогу осягнути всю тему і пропустити її крізь себе, виразити своє ставлення, свої почуття в малюнку.

Необхідною умовою успіху є творча атмосфера на занятті з малювання. Тільки розкута дитина здатна глибоко відчути і передати свої почуття. Саме тому бесіди під час занять відбуваються у вільній формі. Висловлюються всі, хто бажає. Традиція піднятої руки відійшла в минуле. Дошкільнята повинні впевнитись, що "неправильних" фантазій не буває, дорослий повинен зрозуміти і прийняти кожну знахідку дитини, кожне її відкриття.

Які ж методи і прийоми на думку Л.М. Шульги, сприяють розвитку дитячої творчості, активізують уяву дошкільнят?

Прийом "занурення в картину". Якщо необхідно навчити дітей малювати пейзаж, попередньо розглядаємо картини відомих художників. Дітям пропонується уявити себе на тому місці, яке зображене, вдихнути аромат трав, квітів або осіннього листя; підставити долоні і відчути палючо-жарке сонце, холодний вітерець, послухати спів пташок, пісню вітру. Все це супроводжується поетичним словом, слуханням музики. Діти вдивляються в картину, починають розуміти мову фарб. І фарби відкривають їм секрети природи. Так, виявляється, жовті фарби сніговому килиму подарувало саме сонце. Його промені розмовляють з сніжинками. І в цій розмові сонце віддає свою теплу жовтизну снігу, а той свої холодні білі барви дарує сонцю. При такому сприйманні дитина пізнає не тільки зміст твору живопису, а й таємниці навколишнього світу. Так барви "озвучують" картину, створюючи настрій і викликаючи почуття. А музика, навпаки, може малювати в уяві дитини кольорові образи. Прослуховування музичного твору викликає у дітей яскраві почуття, відкриває їм таємниці взаємодії звуків і барв.

Фарби, пензлі, папір, олівці для дошкільнят не просто засоби зображення. Вони - добрі друзі, які допомагають передати настрій, стан душі маленького художника.

Щоб діти краще зрозуміли цих нових друзів, проводяться заняття-знайомства. При першій зустрічі малят з пензлем ми розкриваємо таємницю його життя. Розповідається, що колись це була тендітна гілочка дерева, яку живили соки землі і промені сонця. А ніжний ворс подарувала пензлику весела жвава білочка, а може, й інша лісова тварина з пухнастим хутром. Життя пензлика продовжується, коли його бере художник. Пензель відчуває тепло рук людини, її прагнення і бажає допомогти їй. Розкриваємо дитині азбуку взаємин: пензель тонко реагує на те, в якій частині до нього торкаються пальці, на положення руки, як нахиляють його до паперу. 

Дитина обстежує пензель, торкається ворсом своєї щоки, аби відчути його ніжність і м'якість, "малює" ним у повітрі, тримаючи спочатку за металевий наконечник, а потім за середину. Дорослий пропонує простежити як змінюється пензель при цих рухах, коли він стаз більш рухливим, чутливим. Після такого знайомства пензель оживає для дитини. Тендітний пензлик не любить галасу і крику. Коли малюк торкається ворсом щоки, він чує у відповідь: "Здрастуй, я на тебе дуже чекав!" Після цих слів дитина не здатна зробити пензлику боляче.

Перші зустрічі складають цілий цикл занять. Діти дослухаються до аркуша паперу, влаштовують йому побачення з водою, пізнають таємниці гуаші й акварелі, гостюють у королівстві олівців.

Цінність цих зустрічей не лише в тому, що в дитини формується особливе поетичне ставлення до приладдя художника, яким вона буде користуватися, а в тому, що вона починає небайдуже ставитися до всього, що її оточує. Спокійне, добре, трохи казкове спілкування не залишить малюка байдужим, допоможе йому чутливіше реагувати на зовнішній світ, тонше сприймати його.

Пропонується також прийом "оживлення" речей, об'єктів, які малюємо. Це значить, що герої малюнку "оживають", розмовляють, з ними трапляються різні пригоди. Або ж героїв "оживляють" самі діти. Наприклад, малюємо яблуко. Діти слухають музику, під неї висловлюють свої фантазії про те, ким було яблуко у дитинстві, як росло і змінювалось, які друзі були у яблука, хто зняв яблуко з гілки? Тобто, разом придумуємо казку, в якій герої розповідають про себе, свої звички, друзів, бажання.

При малюванні натюрмортів корисно викликати у дітей асоціації. Наприклад: груша - жовта, м'яка, значить, солодка; яблуко жовто-зелене, тверде, блискуче - значить кисле.

При сприйнятті натури, звертається увага на її характерні особливості. Наприклад, малюємо гарбуз. Жовті боки говорять про легку, веселу вдачу, піднятий хвостик про піднесений, веселий настрій.

Цікаві дітям заняття, де вони мають можливість виражати свої почуття емоціями, мімікою, жестами, рухами. Тому інсценуються зустрічі героїв малюнку. Необхідно дати дітям свободу, нехай кожен уявить себе пташкою, сонцем, листочком, сніжинкою, розповість який він. Тоді малюкам легше передати в малюнку все те, що схвилювало і вразило.

Також Л.М. Шульга великого значення надає роботі з кольорами. Діти малюють барви літа, осені, зими, весни, барви дощу; вчаться визначать зв'язок між настроєм, музикою і кольором. У дошкільнят розвивається здатність виражати настрій спокійною інтонацією, словом, жестом, танком, фарбою ("барви спокою"). Яка фарба не весела і не сумна? Не холодна і не тепла? (зелена). Діти "перетворюються" на зелену фарбу і показують її настрій на своєму обличчі.

Отже, важливо, щоб дитяче сприйняття супроводжувалось схвилюванням, здивуванням, радісною увагою, отримуючи при цьому естетичний смак і сенсорний досвід.

Коментарі